Ексклюзив V-I-P.Club 

Проект Естер Андріяко (м. Ковель, Волинь)

“Відродження й модернізація

екологічно-чистого текстилю давньої Ковельщини”

або про те - як українська вишивка захищає навколишній світ від забруднень та береже Планету від глобального потепління

Глобальне потепління, а з ним і катаклізми на нашій Планеті, є дуже злиденною проблемою і гострою темою обговорень та дискусій на Планеті Земля.   Кращі світові вчені “розуми” та команди природо-захисників багато років поспіль  знаходяться у пошуці нових природо-захисних технологій та ефективних систем, які б надали б людству хоча малий шанс на зменшення “парникового” ефекту та зменшення використання електроенергії (а особливо тієї, котра працює на "ядерних" технологіях).


Читачі та користувачі нашого ЗМІ звикли до прізвища Естер Андріяко, як до журналістського... Проте, багаторічна журналістська діяльність Естер Андріївни - не єдина сфера діяльності в її творчому та громадському арсеналі. Бо пропагувати природо-захисні технології через створення екологічно чистого текстилю, як  представника нешкідливого промислового виробництва, і розробляти та створювати модельний одяг та творчі продукти на його основі, вона почала іще в 90-х роках минулого 20-го століття. Звучить інтригуюче?


Ось Вам інтерв’ю із нею, авторкою та власницею унікального (в своєму роді) українського, волинського багаторічного проекту “Відродження екологічно-чистого текстилю давньої Ковельщини”.


Наш Кор.: Що спонукало Вас розпочати та розвивати цей проект?


Естер: В минулих 90-х, у рідному місті я була призначеною (одним із тогочасних комітетів виконкому Ковельської Міської ради) директоркою молодіжного центру “Спектр”. Центр діяв в умовах госпрозрахунку і переді мною стояло завдання віднайти бізнес модель, яка б надавала можливість самозабезпечувати організацію та, по-можливості, створювати робочі місця або надавати можливість покращувати фінансове становище учасників організації. Я дослідила ситуацію і першочергово зупинилась на виборі народного місцевого ремесла — вишивки. Проте, обрала не фольклорну, а сучасну форму виробництва продукту та розробила чайно-кавові комплекти на 2-4-6-12 персон.


Зразок тогочасної продукції "Спектру". Чайний комплект для 2-х. Ручна вишивка 1990 рік.



Кор: А чому було обране саме вишивальне ремесло?


Естер: З багатьох причин. Вишивати, в той період часу, вміла кожна третя жінка нашого міста, не кажучи вже про сільчанок району. Україна національно відроджувалась і все національне, що було із нею пов’язане, було дуже популярним. Не лише іноземці охоче купували таку продукцію. До того ж, така форма виробництва використовувала надомну працю, що надавало можливість економити на оренді приміщення та інших дуже високооплачуваних потребах.



(це фото авторки Natalusya \ envato.com) не є виробами проекту і представлені із ілюстративною метою)

Але головним було те, що я і сама вмію вишивати. І проконтролювати виробничий процес, а з ним і витрати матеріалів до нього, було не дуже складно, хоча сама госпрозрахункова діяльність була для мене  вновину.  Бо до того часу я працювала у сфері дошкільної освіти. Я розробила концепцію ділового розвитку організації і вона була одноголосно затверджена вищими керівниками. Трохи згодом, я почала свої стартові експерименти із дизайном та випуском модельного одягу та творчих продуктів. Ще пізніше, захопилась дослідженнями, відродженням та розробкою технологій екологічно чистого текстилю.


Кор: І як саме це пов’язано із вашим проектом “Відродження...”?


Естер: Діяльність “Спектру” була досить успішною. Мені, керівниці такого центру, дуже таланило у цій справі, бо Бог мене благословляв, давав підтримку, мудрість і можливості! Але через деякий час структури ВЛКСМ та Компартії офіційно заборонили на державному і законодавчому рівні. Почалось їх розформування та ліквідація, тому і нам, як тогочасній місцевій структурі ВЛКСМ СРСР, довелося зачинитись.


Але я, особисто, вже дуже захопилася “вишивальною” справою, її етнічним історичним підґрунтям, і мені хотілося дослідити цю тему більш глибше і детальніше. Бо якесь там просто механічне вишивання із якогось там взірця вишивки мені не було цікавим. До того ж, в міру своїх службових обов’язків, я познайомилася і подружилась із багатьма сільчанками з Ковельського району, які пам’ятали багато цікавого на “вишивальну” тему. Часто їздила до них в гості в села і збирала тематичну інформацію. Саме так в 90-ті, вже після закриття “Спектру”, і започаткувався мій проект “Відродження та модернізація екологічно чистого текстилю давньої Ковельщини”. Почати ж працювати у сфері “екологічно чистих технологій” та приділяти велику увагу організації “нешкідливого натурального одягу” мені “допомогла” моя власна алергія на “синтетику”. Саме вона і стала підставою для досліджень, розробки та випуску технологій екологічно чистого текстилю та його складових. А з цим технологічним процесом напряму і тісно взаємопов'язана і концепція захисту навколишнього середовища. Моє інформаційне “занурення” в основи виникнення та розвитку вишивального мистецтва на Ковельщині, в її символізм та містицизм надали мені унікальні знання та глибокі розуміння культури не тільки цієї сфери, але й мистецтва взагалі. Скажу більше, моя Творча Студія і усі її арт проекти “народились” із результатів досліджень цього “вишивального” проекту.

(ці фото авторки Natalusya \ envato.com) не є виробами проекту і представлені із ілюстративною метою)

Кор: В чому полягає концепція екологічно чистого текстилю та природо-захисту у вашому проекті?


Естер: Тема дуже довга. Тож розповім про це дуже коротко. Для більш детальної інформації рекомендую відвідати мій власний, тематичний веб сайт: eco-art.ester.in.ua


В цій темі є два головних ракурси: охорона навколишнього середовища і екологічна безпечність.  На моменті, одним із офіційно визнаних представників нешкідливого текстильного виробництва є текстильне (або тканинне) полотно, яке може бути виготовлене непромисловим або ручним способом. Воно може бути оздоблене ручною вишивкою, складові котрої також створені природними екологічно-чистими матеріалами та технологіями. Ручна вишивка використовує надомну працю і є різновидом нешкідливого промислового виробництва. У промисловому контексті економить електроенергію з усіма її позитивними моментами для захисту довкілля. Економить кошти на оренду, використання та будівництво промислових будівель та виробничих приміщень, адже саме виробництво будівельних матеріалів, таких, наприклад, як цемент, є причиною забруднення  навколишнього середовища шкідливим викидами та речовинами. Вишивальне ремесло створює і надає робочі місця працівникам, особливо сільським жінкам в зимовий період часу. Це коротко до першого ракурсу.



Атомна електростанція. pixabay.com


Щодо другого, то екологічно чистий текстиль давньої Волинської Ковельщини, котрий є її національною спадщиною, поєднує в собі чарівну декоративність та безпеку для здоров'я людини.  Тогочасні барвники вишивальних ниток виготовлялися з натуральних природних інгредієнтів: рослин та городини, які були широко поширені на Волині.  До речі, загальновідома картопля серед матеріалу. Адже саме за допомогою картоплі, знаючи відповідні технологічні секрети, можна виготовити натуральні, нешкідливі для тіла людини барвники тканин та ниток і пофарбувати їх у широку гаму кольорів від чорного до темно-сірого.  Саме за допомогою рослин та городини в минулому створювались насичені кольори тканин та барвники для вишивальних ниток. А стародавній український одяг не перестає  захоплювати своєю красою шанувальників і у сьогодення. І його технологічні секрети та приховані потаємності не перестають дивувати та вражати.




Експозиція стародавнього волинського одягу в ковельському історичному музеї (Волинь, 1991)


Кор: Неймовірно цікаво. Я не просто здивована. Я шокована. Ніколи б не здогадалася б про такі «глибини» та корисність українських натуральних вишиванок. Ви сказали, що “вишивальна” ділова справа тогочасного“Спектру” і самого “Відроджувального” проекту була достатньо успішною. Наведіть, будь ласка, декілька прикладів такої успішності.


Естер: Ось декілька, "позаковельських" історій:

- в 1990 році наша вишивальна продукція приймала участь в радяно-американському фестивалі культури “Руская Амеріка”, який, окрім інших ділових дійств включав також і організацію конкурсу “Міс Руская Амеріка” в м. Москва. Ми мали спільну із іншими виробниками виставку продукції в московському Хамер-Центрі. Я, як тогочасна кандидатка в майбутні ділові партнери російської сторони цього радяно-американського союзу, була присутня на урочистому фуршеті з нагоди відкриття даного фестивалю та встановлення радяно-американських зв’язків.  На ньому, окрім “есенгешних” бізнес-гостей, були присутні тогочасний посол США в Україні Джон Метлок, Голова Асоціації “Руская Амеріка” професорка, пані Віра фон Вірен-Гарчинська з Нью-Йорка. Там я побачила тогочасних радянських знаменитостей: Леоніда Якубовича, котрий був ведучим, відому в ті часи актрису Зінаїду Кірієнко, Кірила Лаврова та інших;


- В лютому 1991 року, копія моєї авторської моделі “Жупан святковий” (колекція “Волинська князівна”) вперше була представлена на першому національному конкурсі “Українська красуня — 91”, та подарована його головній переможниці - Ользі Овчаренко. Також, значну частину наших чайно-кавових наборів “Спектр”, через наших представників на конкурсі, подарував іншим учасницям-фіналісткам. Це сталося в Києві, в Національному Палаці мистецтв  “Україна”;


Переможниця конкурсу "Українська Красуня - 91" Ольга Овчаренко з м. Київ.

На її колінах лежить подарована модель "Жупан Святковий" \ авторська колекція Естер Андріяко "Волинська Княжна"

фото з журналу "Україна" \ 1991





Фронтальна сторінка журналу "Україна", присв'ячена конкурсу \ 1991 року



Кор: Цікаві історії успіху, як для дівчини з невеликого волинського міста, яка до того ж не мала попереднього підприємницького досвіду.


Естер: (Сміється) Невже місце проживання та праці людини якимось чином впливає на її “робочість” чи на творчі здібності, а у підсумку на отримані результати діяльності? В народі ж не даремно кажуть: “Хто хоче працювати шукає можливості, хто не хоче — причини”.

Кор: А на місцевому рівні були якість успішні моменти у цій справі?


Естер: Так, була дуже велика підтримка від місцевої влади, зокрема приміщенням. Список благодійників та помічників неймовірно великий. Це абсолютно окрема тема. Дасть Бог, колись поговоримо окремо про це. На моменті, хочу подякувати тогочасній команді ковельського історичного музею періоду 90-х років, зокрема його директорці Матвійчук Маргариті та заступниці Мирославі Мороз, саме вони безкоштовно допомогли організувати тематичну виставку мого проекту в музеї нашого міста. Моя неймовіро велика подяка також колишньому міському Голові Анатолію Семенюку, і нині покійному, на жаль, колишньому Голові Волинської ОДА - Борису Клімчуку. Це люди, які мене дуже сильно підтримували свого часу.

Кор: Які вимірювані матеріальні результати діяльності вашого проекту “Відродження...”? Наприклад, маєте готові роботи, творчі ескізи?


Естер:  Діяльність в проекті подарувала мені велику кількість ескізів (17) колекції мого авторського модельного одягу “Волинська князівна” (здебільшого в стилі Прет-а-порте, 2 моделi Haute couture) та пару виконаних і готових мистецьких речей з цієї ж колекції. Собівартість цих моделей одягу та речей дуже висока, техніка виконання довготривала та дуже складна. Маю трохи фотографій і багато ідей інсталяцій "реді мейд арту" із застосуванням вишивки, в тому числі рекламних та соціальних.


Зазначу, що проект досі “висить” у невизначеності, і я ним не займаюся вже дуже-дуже давно. Так що показую те, що маю. До того ж, це були часи тотальних злиднів і бідності в Україні. Зробити якісні фото коштувало пів-зарплати, яку до того ж не платили по півроку, а то і, взагалі, ніяк.

Комерційна реді мейд інсталяція для компанії "Форд Мотор в Україні" /авторка Естер Андріяко , 1993 рік


Кор: Що цінного у вашому проекті "Відродження..." з точки зору мистецтва?


Естер: Стиль мого авторського одягу, створеного на основі  “Відродження...”, поєднує в собі сучасні риси, які легко зрозумілі в європейських та світових товариствах, і в той же час все це виконано старовинним ручним способом та містить в собі яскраво виражені риси українізму.  Я шанувальниця нео-модерну і вишуканого, аристократичного, елегантного одягу в стилі «нео-бароко», "ампір". Українська вишиванка чи її стилізований укро-одяг — не обов’язково має бути у стилі “фольк”.  Хоча... хтось любить стиль «фольк»! Я ж надаю перевагу нео-модерну.


Єдине, що я не люблю в жіночому одязі, то це вульгарних, «проституцьких» рис одягу та надмірної оголенності. Я не проти жіночості, але є всьому здоровий глузд і міра. Я відкрито віруюча в Бога людина і ця норма підсвідомо передається і у створеному одязі. Образ  жінки, який я створюю, спонукає ставитись до неї з повагою, це – українська пані, елегантна, екстравагантна, шикарна і поважна.  Ось зображення розробленної  і створеної моделі Жупан "Святковий". 

Авторська модель "Жупан Святковий" / колекція одягу Естер Андріяко  "Волинська княжна", 1991 рік


Кор: Були якість пропозиції про ділову співпрацю чи інвестиційні можливості?

Естер: На справді пропозицій було багато. Але жодна з них мене не влаштувала. Так, наприклад, один бізнесмен з Німеччини хотів інвестувати у «Відродження…», але зажадав, щоб я, після погашення інвестиції, сплачувала йому пожиттєво 15 % від прибутку. Тобто, надав би гроші, потім повернув би їх собі з прибутком, а іще, по ходу справи, зробив би мене власним «фінансовим кріпаком» до гробової дошки. То я собі подумала, що мені ця справа «не горить». З голоду, слава Богу, не помираю, і якщо воля Божа, то Бог дасть можливості і все необхідне для розвитку і просування цієї справи Сам і в той час, який Він Сам визначить. Тому, поки що, ця «Відроджувальна…» справа закрита, тай часу я на саме цей проект поки що не маю.


Кор: Буде прикро, якщо така краса, тай іще й із науково-дослідницьким історичним підґрунтям пропаде ні за що.


Естер: Впевнена, що не пропаде. :) Є пару варіантів подальшого розвитку подій: якщо не виграю грант на створення пересувної, музейної експозиції даного проекту, (бо про кредит і мови не може бути. Моє віросповідання вчить, що борг – це прокляття. Я ніколи не позичаю грошей!), то  збираюсь розробити промислові взірці та надати їх у виробництво виробникам або громадського соціальному бізнесу нашої громадської "ВіАйПі" - Асоціації ділових жінок. Є пара кандидатів, з якими б я хотіла б співпрацювати у цій сфері. Я за ними та їхніми бізнес справами давно слідкую. Вірю їм буде цікаво, бо вони співпрацюють із  різними дизайнерами та розробниками.  Я можу адаптувати вже готову колекцію до виробництва, можу створити нову. Тобто, пристосуватись.


Кор: А назвати їх можете? Хто це?

Естер: Ні, назвати їх поки що не можу. Бо не знаю, як саме складуться подальші обставини. А там Бог покаже «що і як».


Кор: А відкрити власне виробництво хотіли б? Все ж таки маєте безцінний практичний досвід виробника продукції, тай іще й такий успішний?


Естер: Ні. Не хочу. Як сказала колись співзасновниця знаменитої української компанії-екпортера в ЄС «Ріто» Тетяна Абрамова: «Хто назвав легку промисловість «легкою», коли працювати в ній так нелегко?». Я погоджуюсь із її думкою. Як свідкує Біблія \ Еклізіаст 4:6: "Лучше горсть с покоем, нежели пригоршни с трудом и томлением духа" \ "Краще жменя із спокоєм, а ніж пригорщі із працєю та скорботою духа". Якщо на це буде воля Божа, то Бог надасть все, щоб це сталося. Але поки що можливості для широкого просування закриті. А я довіряю Богу.


Кор: Дякую за дуже цікаву розмову. Думаю, що при нагоді варто зустрітись додатково. Є іще багато запитань, які б я хотіла б вам задати.

Естер: Дякую і вам за підтримку і що погодились організувати інтерв'ю.

Дасть Бог можливість і час у майбутньому, то обов’язково додатково поговоримо.


Розмовляла Оксана Салівончик (м. Ковель, Волинь)

розміщення даної публікації, фотоматеріалів на інших вебресурсах, 

передрук та копіювання без дозводу авторки матеріалу ЗАБОРОНЕНО.